Урочиста лінійка до Дня Гідності та Свободи 2017
Ведучий 1: "Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.
Ведучий 2: Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.
Ведучий 1: Акції на підтримку євроінтеграції в Києві розпочалися 21 листопада 2013 року після того, як стало відомо, що уряд України вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Документ планувалося підписати на саміті Східного партнерства у Вільнюсі 28-29 листопада. Люди, обурені рішенням уряду України, вийшли на майдан Незалежності в Києві. Акцію назвали "Євромайданом".
Ведучий 2: Шукаючи Європу, ми знайшли Україну. Головний символ Революції Гідності – прапор України. Єдиний духовний помічник – національний гімн.
Ведучий 1: Революція відбулася не лише в політичному житті країни. Вона відбулась у нас самих, у нашій свідомості. Адже, Україна – це територія гідності і свободи. (звучить Гімн України)
Ведучий 2: Трагічні події в Україні, починаючи з листопада 2013 року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна Сотня.
Ведучий 1: І сьогодні у боротьбі за свободу, цілісність та єдність держави продовжують гинути воїни, кращі сини України.
Учень 1 Боротьба не за щастя, вже навіть іде за життя!
Бо його забирають.
Нас Надія веде, нас ідея веде
За свободу для рідного краю.
Учень 2 Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..
Учень 3 Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!"
Ведучий 1 Кує землю морозець холодний,
І навкруг скрізь ментівський капкан
Витанцьовує чорним воронням
Свій провладний, продажний канкан.
В стальних касках, як ті пілігрими
Все махають кийками-крильми,
Від страху заховавшись під гримом
- Владарюють, прокляті людьми.
То яка ж то їх мати вродила,
Щоб вони брат на брата ішли?
Замість того, щоб їх полюбили,
Вони прокляті будуть людьми".
Ведучий 2
Україно, моя ти єдина!
Київ – місто, це гідності дім
Тут зібралась твоя вся родина
І мільйонів сердець чути тут гучний дзвін
Ми – сини твої, доньки й онуки
Нас одна лиш поєднує ціль-
Жити в вільній, прекрасній країні,
Європейські закони хай панують у ній
Бо давно ми всі є європейці
І Європа в душі є у кожного з нас
Ми не хочем терпіти наруги
Хай найшвидше настане довгожданий цей час!
ПІСНЯ «ОБИРАЙ СВОБОДУ»
Ведучий 1: Шановна шкільна громадо! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії і водночас пам’ятної події для нашої країни. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.
Учень 4. У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна!
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Учень 5. Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Ведучий 1 Колись я приїду до Києва з сином
Колись…Як цвістимуть каштани…
Під небом пройдемось високим і синім
Пройдемось ошатним Майданом…
Торкнуся, припавши на мить на коліно
Гладкого новенького бруку…
Він все ще гарячий! Це так неймовірно!
Давай, приклади свою руку…
Ведучий 2 То сонце нагріло!-і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради…
- Ні, сину, не сонце…На цьому ось місці
Горіли колись барикади…
Ведучий 1 Людей, що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади
Лиш страх, брудні гроші та грати…
Ведучий 2 І люди боролись…І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло…
І лилася кров…Але найголовніше,-
Війни в Україні не було!
Ведучий 1. Ось там можна їх імена прочитати…
Я всіх називати не стану…
-А що там? Чому стільки квітів там, тату?
- Це стела героїв Майдану…
Ведучий 2: Кожна людина із Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну Україну.
Ведучий 2: І до цих пір на території нашої держави немає спокою, після Майдану розпочалися військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів...
ВЧИТЕЛЬ: Героям Майдану і воїнам-захисникам України, які загинули за майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.
(Хвилина мовчання)
Ведучий 1 Українці, прошу вас, не дайте зламати
Свою гідність і честь, не дайте топтати
Своє прагнення жити достойно в державі
В пам'ять тих, хто загинув... Вічна їм слава!
Вчитель: Наші земляки, яких сьогодні мобілізовано до лав українського війська з честю відвойовують та захищають кордони нашої держави, борються за її цілісність та єдність. Адже в єдності наша сила.
Наші воїни вважають, що гімном АТО є пісня «Єднаймося ж, браття - українці!». Тож прошу послухати уривок цієї пісні.
Пісня «Єднаймося, браття українці»
Ведучий 1: Небесній Сотні шана й молитви,
За чисті душі, що злетіли в небо.
Їм шлях високий Боже, освяти.
І в мирі, Господи, прийми до себе.
Ведучий 2: Дуже боляче, що так склалося, але ми свято віримо, що все це закінчиться і після пережитого ми станемо міцнішими і побудуємо справді сильну Українську державу.
Ведучий 1: І в пам'ять про всенародних героїв ми не маємо морального права здаватися, не маємо морального права не боротися, адже нам сам Бог велів захищати свою Батьківщину.
Ведучий 2: Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали своє життя за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі...
Вчитель: Ми вам бажаємо всім світлих днів і нехай вам щастить.
Дякуємо за увагу!
Учень 1 Боротьба не за щастя, вже навіть іде за життя!
Бо його забирають.
Нас Надія веде, нас ідея веде
За свободу для рідного краю.
Учень 2 Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..
Учень 3 Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!"
Учень 4. У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна!
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Учень 5. Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину.
| 
